- гусениця
- -ці, ж., мн. Св.Гусениця, гусінь.
- На капусті шмарила ся страшна гусениця.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
гусениця
Смотреть что такое "гусениця" в других словарях:
гусениця — і, ж. 1) Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. 2) Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини … Український тлумачний словник
гусениця — (личинка метелика), гусінь перев. збірн … Словник синонімів української мови
гусениця — 1 іменник жіночого роду, істота личинка гусениця 2 іменник жіночого роду ланцюг … Орфографічний словник української мови
гусінь — сені, ж. 1) Те саме, що гусениця 1). 2) рідко. Те саме, що гусениця 2) … Український тлумачний словник
снігохід — хо/да, ч. Автомобіль, мотоцикл скутер, признач. для пересування по снігу, у якого замість коліс – невеличкі лижі та гусениця (див. гусениця 2)) … Український тлумачний словник
гусінь — 1 іменник жіночого роду, істота гусениця личинка метелика частіше вживається в однині, в тому числі як збірне гусінь 2 іменник жіночого роду гусениця широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності… … Орфографічний словник української мови
вусельниця — і, ж., зах. Гусениця … Український тлумачний словник
гусельниця — і, ж., зах. Гусениця … Український тлумачний словник
гусеничний — а, е. 1) Прикм. до гусениця 1). 2) Який має гусениці (у 2 знач.). || Який здійснюється за допомогою гусениць … Український тлумачний словник
гусільниця — і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
